Юрій Герасимович Іллєнко — український кінооператор, кінорежисер, сценарист та актор. Один із представників хвилі «українського поетичного кіно». З 1941 під час радянсько-німецької війни війни перебував в евакуації в Сибіру (с. Філіповці Ординського р-ну Новосибірської обл., РФ). 1946 разом з сім'єю переїхав до Москви. 1960 року операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК) у Москві. Його дипломна робота – перший в історії ВДІКу повнометражний фільм «Прощавайте, голуби», і отримав за нього найвищі нагороди на світових кінофестивалях у Празі і Локарно за найкращу операторську роботу. У 1963 році отримав запрошення зі студії ім. О. Довженка зняти фільм «Тіні забутих предків» режисера Сергія Параджанова. Фільм став лауреатом понад сотні міжнародних кінофестивалів. У 1960-63 рр. працював асистентом оператора на Ялтинській кіностудії художніх фільмів. Дебют Юрія Іллєнка у режисурі – «Криниця для спраглих» за сценарієм Івана Драча про винищення українського села, був заборонений постановою ЦК КП України на 22 роки. Наступний фільм «Вечір на Івана Купала» – алегорична історія України, був знятий з екрану рішенням міністра культури СРСР Романова і покладений на полицю на 18 років. Фільм реабілітовано в 1988-му. У 1989 році Юрій Іллєнко створив незалежну кіностудію «Фест-Земля», на якій зняв перший в Україні фільм не на державні кошти «Лебедине озеро. Зона». Від 1968 (з перервою) викладав у Київському університетіті театру, кіно і телебачення: від 1990 – засновник і завідувач кафедри кінорежисури та кінодраматургії. Один із засновників і академіків Національної Академії мистецтв України (1996). У 1991-92 – Голова Державного фонду української кінематографії при Кабінеті міністрів України. 1996-98 – член президії Комітетуту з державних премій України ім. Т. Шевченка. Народний артист УРСР (1987). Лауреат Державних премій України ім. Т. Шевченка (1991; у складі творчого колективу за худож. кінофільм «Тіні забутих предків»), імені О. Довженка (2005). Нагороджений Орденом України «За заслуги» 3-го (1996) та 2-го (2008) ступенів, державними нагородами СРСР. Був членом Національної спілки кінематографістів України (з 1964). Юрій Іллєнко – брат кінооператора Вадима Іллєнка та кінорежисера Михайла Іллєнеа, батько актора і продюсера, голови Держкіно (2014-2019) Пилипа Іллєнка та українського політика, депутата Верховної Ради України VIII скликання Андрія Іллєнка. Помер 15 червня 2010 року в селі Прохорівці на Черкащині після тривалої невиліковної хвороби.

Фільмографія

• 2003A Prayer for Hetman Mazepa — Marshall Zhukov, Director of Photography, Screenplay
• 1999Ave Maria — artist, Director of Photography
• 1995Прощавай, кіно! — (self)
• 1994Paradzhanov: Christ score in C major — Director, Director of Photography
• To Remember — Narrator
• 1991The Last Bunker — Screenplay
• 1990Swan Lake: The Zone — Director, Director of Photography, Writer
• 1987Straw Bells — Director of Photography, Screenplay
• 1984The Legend of Princess Olga — Writer, Director
• 1983Mirgorod and Its Inhabitants — Screenplay
• 1980A Story of the Forest: Mavka — Director, Screenplay, Director of Photography
• 1979A Strip of Uncut Wild Flowers — Director, Writer
• 1978The Feast of the Baked Potato — Director
• 1975To Dream and to Live — Gerasim, Director, Screenplay
• 1973Defying Everybody — Director
• 1972The White Bird Marked with Black — Director, Writer
• 1968Out of Boredom — Screenplay
• 1968The Eve of Ivan Kupalo — Writer, Director
• 1965A Spring for the Thirsty — Director, Director of Photography
• 1965Shadows of Forgotten Ancestors — Director of Photography
• 19631 Newton Street — Timofey Suvernev
• 1962My Son is Somewhere — Director of Photography
• 1960Farewell, Doves — Director of Photography

Ток-шоу, премії та інші появи (2)

• 1998Ivan Mykolaichuk. Dedication — self
• 1998Іван Марчук: «Голос моєї душі» — self